Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні за підтримки міжнародних партнерів розвиває мережу Центрів психосоціальної підтримки за моделлю PRO_MentalHealth, де люди, які постраждали від війни, можуть отримати комплексну підтримку — психологічну, психіатричну, юридичну, соціальну та фізкультурно-спортивну реабілітацію. Для когось Центр стає місцем, де можна отримати консультацію психолога чи долучитися до занять із реабілітації, а для когось — ще й простором, де можна знайти роботу й відчути знову свою потрібність іншим. Так сталося з ветераном Віталієм, який після поранення повернувся до рідної Березівської громади на Одещині й сьогодні працює водієм у місцевому Центрі психосоціальної підтримки. 

До повномасштабної війни чоловік багато років працював на залізниці, а у січні 2023 року добровільно став на захист України. 

Разом із побратимами він формував танковий батальйон, який згодом воював на найважчих напрямках фронту: 

— Ми тримали Авдіївку, потім обороняли Вовчанськ. А після цього нас перекинули на Суджу. Там було найважче. Я втратив багато побратимів. Дуже багато… — згадує він. 

Там Віталій зазнав тяжкого поранення: 

— По нас били КАБами. Земля, люди, уламки — усе було вперемішку. Ховатися не було куди. 

Пораненого військового евакуювали до стабілізаційного пункту в Сумах. 

— Поранені лежали навіть у коридорах. Я теж лежав. І всі ми кричали одне слово: “Мама”. Бо дуже боляче було. 

Дружина Людмила почала шукати чоловіка по лікарнях. 

— Ми з нею ще з юності разом. Я потім питаю: “Як ти мене знайшла?” А вона тільки усміхається: “Шукала — і знайшла”. 

Попереду були місяці лікування та реабілітації. Через поранення Віталій втратив частину руки й отримав інвалідність. 

Повернувшись додому до Березівки, він не хотів залишатися наодинці: 

— Вдома важко сидіти одному. Треба працювати. Треба відволікатися. Відчувати, що ти комусь потрібен, — каже він. 

Тоді ж чоловікові запропонували працювати водієм у Центрі психосоціальної підтримки. 

Віталій погодився без вагань. Каже, щодня бачить, наскільки важливу роботу виконує команда Центру: 

— Вони багато працюють із дітьми військових, із родинами. Бачу тих дітей… Так шкода тих, у кого батько загинув. От як пояснити дитині, що в усіх тато є, а в неї вже немає? Психологи дуже багато з ними працюють. 

Сьогодні Віталій допомагає колегам дістатися до людей, які потребують підтримки, бере участь у роботі Центру й сам відчуває, що залишається корисним своїй громаді. 

— Я радий, що в нашій громаді є такий Центр. Тут дійсно роблять важливу справу. 

Історія Віталія — ще одне підтвердження того, що психосоціальна підтримка — це не лише консультації чи реабілітація, а й можливість підтримати людину у її пошуках знайти нову соціальну роль після пережитих втрат і залишатися активним жителем своєї громади. 

Нагадаємо, у межах Програми PRO_MentalHealth створено 18 центрів психосоціальної підтримки (по чотири у Рівненській, Житомирській, Дніпропетровській, Одеській і Полтавській областях), діяльність яких базується на мультидисциплінарних командах. Зокрема в Одеській області створено чотири Центри психосоціальної підтримки: у м. Березівка, м. Білгород-Дністровський, м. Одеса та с. Сафʼяни. 

Фінансування створення та діяльності Центру психосоціальної підтримки Березівської міської ради реалізується в межах проєкту “Комплексна підтримка дітей, сімей і громад, які постраждали внаслідок війни”, який фінансується Європейським Союзом та реалізується Представництвом Фонду міжнародної солідарності в Україні в рамках Психосоціальної програми PRO_MentalHealth.