19 Пілотний проєкт
У 2023 році Рівненщина стала пілотним регіоном для впровадження проєкту «Психосоціальна підтримка в Україні» (PRO_MentalHealth), який реалізувало Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні у партнерстві з BGK, Європейською комісією та за підтримки Програми польської співпраці у сфері розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща. До впровадження також долучилися Міністерство соціальної політики України та Міністерство у справах ветеранів. У межах цієї ініціативи в кожному з чотирьох районів області – у Здолбунівській, Дубенській, Сарненській та Володимирецькій громадах – відкрилися Центри психосоціальної підтримки.
Мета створення Центрів – допомогти українському суспільству долати наслідки війни та надавати підтримку різним категоріям населення, але передусім військовослужбовцям/ицям, учасникам/цям бойових дій, родинам загиблих чи зниклих безвісти бійців, внутрішньо переміщеним особам.
В основі моделі PRO_MentalHealth, за якою створюються Центри психосоціальної підтримки у громадах, є кілька засадничих принципів:
- стійкість функціонування створених центрів — забезпечення довготривалої роботи центрів незалежно від зовнішніх обставин;
- широкий спектр послуг — надання комплексної допомоги відповідно до потреб отримувачів (психологічні, інформаційні, фізкультурно-спортивна реабілітація, консультації фахівців із соціальної роботи, правова допомога та профорієнтаційне консультування);
- доступність на місцевому рівні — послуги максимально наближені до місця проживання людей, які їх потребують. Послуги надаються амбулаторно та мобільно (шляхом приїзду фахівців мобільних бригад до віддалених від Центру населених пунктів у межах громади та/або району);
- висока якість послуг — дотримання професійних стандартів, навчання персоналу та моніторинг ефективності;
- екосистема взаємодії — тісна співпраця між регіональними та місцевими інституціями, що забезпечує цілісність і сталість підтримки.
У межах проєкту чотири громади отримали фінансову та методологічну підтримку на створення і налагодження роботи Центрів: ремонт приміщень та закупівлю обладнання, автомобіль для виїздів мобільних бригад, навчання фахівців, а у першому півріччі діяльності – фінансування потреб у забезпеченні зарплат, а потім надавали гранти на розвиток нових послуг, завдяки чому центри були спроможні в період становлення надавати послуги в межах району, а не тільки в межах громади.
Як розповіла керівниця напрямку «Психосоціальна програма Pro_MentalHealth: психологічна реабілітація та соціальна адаптація ветеранів та осіб, постраждалих від війни в Україні»Представництва Фонду міжнародної солідарності в Україні Тетяна Сірик, від початку створення Центри надавали послуги у сфері ментального здоров’я (психологічні і психіатричні консультації) та інформаційні послуги з метою промоції Центрів та подолання стигми стосовно отримання психологічної допомоги.
Однак, враховуючи отримані запити й пропозиції від отримувачів/ок послуг, спектр функцій Центрів розширився: тепер це такожфізкультурно-спортивна реабілітація, консультації фахівців із соціальної роботи, правова допомога та профорієнтаційне консультування.
У кожному Центрі працює мультидисциплінарна команда фахівців: психолог, психіатр, фахівець з соціальної роботи, фізичний терапевт і юрист.
Починаючи з 2024 року і дотепер Центри утримуються коштом місцевих бюджетів або залучають фінансування на оплату праці фахівців через державні програми Міністерства соціальної політики, сімʼї та єдності України та Міністерства у справах ветеранів України.
«Створення Центрів психосоціальної підтримки важливе не лише для надання фахової допомоги, а й для подолання стереотипів, які й досі існують у суспільстві. Особливо це відчутно в сільських громадах, де люди часто уникають візитів до психолога чи психіатра через страх осуду. Тож діяльність фахівців Центрів і нашої програми в цілому скерована на поступову руйнацію цих упереджень і створення справді дієвої допомоги в громадах різних регіонів України», – зазначила Тетяна Сірик.
“Вдалося зменшити стигму”: результати дворічної роботи
Серед найбільших успіхів Центрів на Рівненщині їхні керівники називають формування постійних груп взаємодопомоги, зокрема за принципом «рівний-рівному», розширення доступу до послуг у віддалених громадах, професійний розвиток фахівців Центрі, а також – зменшення рівня стигматизації й стереотипів, які існують у суспільстві.
«Як менеджер Центру я вважаю найбільшим нашим досягненням формування постійних груп взаємодопомоги, зокрема за принципом «рівний-рівному», з числа нашої основної цільової аудиторії – сімей зниклих безвісти, ветеранів, сімей загиблих Захисників. Крім того, вважаю, що психологи нашого Центру значно виросли як фахівці, які оволоділи різними методиками та мають потужний досвід у роботі з різними типами травм. Ще один наш здобуток – це зменшення стигми. У сільській місцевості вона відчувається більше, ніж у місті. За два роки ми відчули, що є позитивні зрушення: люди говорять мовою психологів, не бояться приходити, розповідати про досвід роботи із психологом. Звісно, роботи ще багато, особливо із жителями віддалених сіл. Але позитивну динаміку видно вже сьогодні», – розповів менеджер Центру психосоціальної підтримки Володимирецького селищного центру соціальних служб Роман Швець.
У Рівненському Центрі (знаходиться в м. Здолбунів) серед найбільш вагомих результатів роботи за два роки називають також розширення доступу до послуг у віддалених громадах і налагодження ефективних партнерств:
«За підтримки Представництва Фонду міжнародної солідарності в Україні ми створили відділення у Мізоцькій громаді, мобільна бригада якого за два роки надала понад 200 послуг жителям віддалених населених пунктів. Крім того, ми запровадили надання юридичних послуг: за цей час наші відвідувачі/ки отримали 224 індивідуальні консультації з правових питань. І, звісно, серед наших результатів – укладення партнерських угод про співпрацю з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, що посилює наш Центр та дозволяє нам працювати ефективніше», – розповіла завідувачка відділення “Рівненський районний Центр психосоціальної підтримки” Здолбунівського територіального центру соціального обслуговування Ольга Кухарчук.
Масштабував свою роботу й Дубенський Центр: його команда змогла організувати надання психосоціальної підтримки також у Радивилівській територіальній громаді, а ще – підписати меморандуми про співпрацю з військовими підрозділами для надання якісної психологічної допомоги військовослужбовцям та налагодити роботу з профорієнтаційного консультування для ветеранів, учасників бойових дій, внутрішньо переміщених осіб та інших вразливих категорій населення.
«Новий напрямок діяльності нашого Центру – профорієнтаційне консультування, який дозволяє надати підтримку тим, хто втратив, хоче змінити або знаходиться в пошуку нової роботи чи діяльності. Найчастіше до нас звертаються з такими питаннями саме ветерани, члени їхніх родин, внутрішньо переміщені особи, а також учасники бойових дій. Фахівці Центру також співпрацюють з людьми дотичних професій, наприклад, фахівцями органу місцевого самоврядування, ЦНАПу, поліції, медичних установ, соціальних служб, закладів культури, центру зайнятості, навчальних закладів тощо, щоб надавати, з одного боку, найбільш точну, фахову підтримку нашим отримувачам послуг, а з іншого боку ми через таку роботу і заходи для жителів громади підвищуємо рівень обізнаності про подолання травмуючихнаслідків війни. До речі, в нашому Центрі, серед іншого, оснащено простір для психологічного розвантаження, який за допомогою сучасних технологій дозволяє працювати з когнітивними, емоційними та поведінковими процесами у відвідувачів і тілесними відчуттями», –повідомила керівниця Центру психосоціальної підтримки Дубенського міського центру соціальних служб Людмила Одварко.
У Сарнах місцевий Центр психосоціальної підтримки активно розвиває групову роботу: нині тут успішно функціонують сім груп психологічної допомоги за методом «рівний-рівному», а також надаються консультації для дітей і проводяться психоедукаційні заходи для фахівців соціальної сфери.
«За два роки діяльності наш Центр став платформою комплексної допомоги, реабілітації та інтеграції, об’єднавши фахівців із психології, психіатрії та фізичної реабілітації. Фактично це – важлива точка опори для військовослужбовців, ветеранів та їхніх родин. Для Сарненської громади він став місцем, що формує культуру взаємодопомоги та довіри між військовими й цивільними, знижує рівень соціальної напруги та сприяє розвитку психічної стійкості громади в цілому», – вважає керівниця Центру Оксана Скуловець.
Через два роки після старту Центрів команди згадують, що цей шлях був досить непростим: спочатку люди часто ставилися до роботи психологів скептично, хтось – з пересторогами або й відвертим ігноруванням. Та за час, що минув, ставлення жителів громад змінилося докорінно, а головне – зменшився рівень стигматизації серед тих людей, котрі потребують підтримки найбільше:
«Я пам’ятаю, як одна група жителів громади на початку нашої роботи приходила до нас на тренінг. Скептично ставились до Центру, без ентузіазму йшли на контакт. Але поступово ми змогли завоювати їхню довіру, і тепер ці люди – не лише наші відвідувачі, а й помічники та навіть друзі. Думаю, це те, чим варто пишатися. Приємно бачити результат роботи – відмову від алкоголю, воззʼєднання сімей, інтеграційні процеси, які досить активно тривають в громаді і які добре помітно. Можу сказати, що наш Центр став невід’ємною частиною соціуму громади», – говорить Роман Швець.
Такі історії про підтримку людей, про вчасну допомогу й спільне подолання складнощів є у кожного Центру, хоча більшість із них – непублічні з огляду на специфіку ситуацій. Та все ж деякими з них менеджери охоче діляться: в першу чергу для того, аби продемонструвати успішні приклади реальних життєвих історій для тих, хто поки що вагається – чи звертатися до фахівців по допомогу у поради.
«Ми особливо пишаємося історією військового Ігоря, який після служби переживав тяжкі наслідки травматичного досвіду. Завдяки роботі з психологами Центру він поступово відновив емоційну рівновагу, зміг повернутися до активного життя та навіть почав допомагати іншим ветеранам. Цей випадок для нас – доказ того, що своєчасна підтримка може стати ключем до нових сил і життєстійкості», – розповіла Ольга Кухарчук.
У Сарненському Центрі з особливим теплом згадують історію допомоги жінці, син якої перебуває в полоні: колись вона звернулася по підтримку у стані зневіри й психологічної ізоляції, а сьогодні, завдяки роботі психолога й психіатра та власним зусиллям стала фасилітаторкою групи підтримки «Жити чекаючи».
«Наші фахівці багато працюють з дружинами і матерями загиблих Захисників. Розповісти все, звісно, не можемо, але кожен приклад, кожен успіх, кожен крок уперед – це наша спільна з ними радість. Можливо, повністю зрозуміти значення цих кроків здатні лише ті, хто пережив подібний досвід. Ну а для нас кожна така історія – це приклад того, що ми працюємо не даремно», – пояснює Людмила Одварко.
«Я звернувся до Центру пів року тому за порадою знайомого. Після демобілізації почувався недобре, скажемо так. Мав певні проблеми. Прийшов, почав працювати з психологом. Потихеньку, поступово працювали. Це і розмови, і малюнки, і відпочинок, наприклад, рибалка. Помаленьку-помаленьку налагодили контакти з психологом, мені це нарешті дуже допомогло. Не пʼю, приймаю необхідні ліки. І, дякувати Богу, зараз почуваюся добре. Я нікуди не їздив, не спілкувався до того. Тепер все змінилося, нема стресів зранку, як були. Це був жах, не можу навіть пояснити, як це, але нікому не побажаю. І тепер відпустило, що називається. Я би дуже радив іти до Центру, до психологів, таким, як я. Це реально допомагає», – поділився власним досвідом М., ветеран, який відвідує один з Центрів на Рівненщині.
Свою історію розповіла й Н., син якої загинув на війні:
«У Центрі я знайшла не тільки підтримку фахівців, психологів, а й таких самих жінок, дівчат, як я. Ми можемо вільно поговорити про свій біль, свою втрату, не соромитися і бути впевненими, що ми зрозуміємо одна одну, як ніхто. З часом я зрозуміла, наскільки це важливо – бути серед своїх. Ми допомагаємо одна одній, як можемо. Коли ти лишаєшся сам із собою, із своєю бідою, ти не знаєш, що робити. Я не спала, не їла, дуже багато плакала, могла йти дорогою і плакати, і не могла заспокоїтися. Психолог у Центрі мені підказав методи, як можна себе заспокоїти, врівноважити, як дати собі раду, коли немає поруч психолога чи лікаря, якщо, наприклад, починається панічна атака. Для мене такі поради дуже корисні. Я відчуваю довіру до фахівців Центру і тому завжди, коли зустрічаю дружин, матерів, які переживають те саме, що я, то завжди раджу їм звертатися по допомогу», – говорить Н.
Про допомогу, отриману в Рівненському Центрі, розповів ветеран Ігор:
«Пам’ятаю, коли фахівці Центру вперше завітали до мене додому, я ще не знав, чого очікувати. Вони розповіли про Центр та послуги, які можна отримати у ньому, і поцікавилися, чи потрібна мені допомога. У той момент у мене було питання, яке я сам не міг вирішити, і їхня підтримка виявилася дуже доречною. Після цього я ще кілька разів звертався до фахівців, і так ухвалив рішення регулярно відвідувати Центр. Отримав тут психологічну та інформаційну підтримку, а також просту людську розмову, яка для мене дуже важлива. Найцінніше для мене те, що мене вислухали й зрозуміли. Після відвідувань я став відчувати більше впевненості у собі. З’явилося розуміння, що проблеми можна вирішувати крок за кроком. Я би щиро порадив Центр ветеранам і їхнім родинам. Тут допомагають не лише з психологічними питаннями, а й із повсякденними труднощами, підказують, куди можна звернутися. А ще хотілося б мати місце, де ветерани могли б збиратися, спілкуватися, обговорювати свої проблеми та шукати шляхи їхнього вирішення. Було б чудово створити групу підтримки саме для ветеранів, наприклад, раз на тиждень. Це дало б змогу не тільки отримати поради, а й відчути справжню підтримку побратимів», – розповів він.
Плани й масштабування
Кожен Центр розвивається своїм шляхом: маючи засадничі напрямки роботи і відповідні оснащення, кожен рухається уперед відповідно до запитів і потреб отримувачів/ок послуг.
У Володимирецькому Центрі минулоріч запровадили послугу фізкультурно-оздоровчої реабілітації, створили простір із тренажерами та залучили до роботи тренера-ветерана, тож найближчі плани команди – дообладнати фізкультурно-оздоровчий простір та активізувати адаптивний спорт у громаді. Кошти на цей проєкт уже виділено Представництвом Фонду міжнародної солідарності. У Сарненському Центрі цього року створять сімейну кімнату для розвитку дитячо-батьківських стосунків, розширять групи підтримки для родин військових і жінок старшого віку, а також планують поглибити роботу з темою невизначеної втрати. Крім того, за підтримки Представництва Фонду працюватимуть над розширенням спектру заходів з фізкультурно-спортивної реабілітації. Також у перспективі до кінця року – створити ветеранський хаб, де основним напрямком буде сімейна терапія для зміцнення дитячо-батьківських стосунків та збереження сімей, а ще у Центрі збираються підтримувати ветеранські ініціативи, бізнес-ідеї та соціальні активності. Рівненський Центр, що базується у Здолбунові, налагодив роботу мобільної бригади для віддалених громад та створив групи самодопомоги для дружин військовослужбовців, зниклих безвісти, підлітків і молодших школярів, щоб охопити такими форматами підтримки більше людей, зменшивши їхню ізоляцію й покращивши стан ментального здоровʼя. За кошти мінігранту від Представництва цього року тут планують відкрити новий напрямок — фізкультурно-спортивну реабілітацію, щоб допомогти ветеранам, людям з інвалідністю відновлювати фізичне здоров’я. У Дубенській громаді за рахунок місцевого бюджету зроблять ремонт приміщення, а завдяки допомозі Представництва Фонду міжнародної солідарності придбають необхідне устаткування для фізкультурно-спортивної реабілітації. З огляду на успіхи й запити отримувачів/ок послуг у чотирьох Центрах психосоціальної підтримки, Представництво Фонду міжнародної солідарності у жовтні 2024 року розпочало імплементацію апробованої на Рівненщині моделі PRO_Mental_Health у Житомирській області. У липні цього року на конкурсній основі було обрано чотири громади: Коростишівську, Овруцьку, Олевську й Бердичівську. У них уже створили Центри, а команди фахівців/чинь розпочали навчання для того, щоб незабаром розпочати роботу з надання допомоги за різними напрямками. Наприкінці серпня кожен Центр отримав від Представництва автомобіль для надання послуг у віддалених населених пунктах громад. Крім того, наразі завершується конкурс для громад Дніпропетровської та Одеської областей: у цих регіонах також планують обрати по чотири громади, де будуть створені Центри психосоціальної підтримки за моделлю PRO_MentalHealth.
«Модель, яка працює, має бути масштабована. Це відповідь на запит суспільства. Там, де є потреба, має бути такий Центр. До 2030 року в нас є великі плани – створити 100 таких центрів по всій Україні. Але слід зазначити, що ми не просто створюємо центри, ми створюємо мережу стійкості та взаємодопомоги», – розповіла Моніка Олув, керівниця портфоліо психосоціальних програм PRO_MentalHealth.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Програми польської співпраці у сфері розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
