Спостереження з ретритів та кемпів психосоціального відновлення 

Психосоціальна підтримка дітей, які пережили досвід війни, може реалізовуватися як через індивідуальні консультації з психологом, так і групові заходи. Важливу роль  у процесі допомоги й фахового супроводу відіграють зокрема безпечні простори, де дитина може гратися, спілкуватися, відпочивати та поступово відновлювати відчуття стабільності. Саме такі можливості створюють ретрит-табори, які Представництво Фонду міжнародної солідарності проводить уже другий рік поспіль у партнерстві з неурядовими організаціями за підтримки Європейського Союзу та Республіки Польща. Вони допомагають дітям і родинам відновлювати внутрішні ресурси, а фахівцям – краще розуміти потреби дітей, які живуть в умовах війни. 

Психологині ГО «КАПЛ ВЕСТЕД», які працювали на літніх ретритах, розповідають про власні спостереження: як діти реагують на тривалий стрес, чому гра стає одним із найважливіших способів відновлення та що можуть зробити дорослі, аби підтримати дитину поруч із собою. 

Цього літа ми мали можливість працювати психологинями на ретритах для родин ВПО та в дитячих кемпах. Ми зустрічалися з дітьми з родин військовослужбовців, внутрішньо переміщеними дітьми та тими, чиї сім’ї безпосередньо постраждали від війни. Цей досвід дав нам змогу побачити багато важливого про те, як діти переживають складні події, що допомагає їм відновлюватися і чому гра часто стає одним із найсильніших ресурсів зцілення. Хочемо поділитися своїми спостереженнями та висновками, які можуть бути корисними кожному дорослому, поруч із яким є така дитина. 

Що відбувається з дитиною під час тривалого стресу? 

Діти, які живуть в умовах воєнного часу, часто виглядають «нормально» – грають, сміються, ходять до школи. Але всередині нерідко накопичується напруга, яку вони не вміють назвати і не знають, як випустити. Це може проявлятися у примхах, тривожності, труднощах зі сном, надмірній прив’язаності або, навпаки, замкненості. 

Дитяча психіка гнучка, але їй потрібна підтримка. І одним із найпотужніших інструментів відновлення є  безпечне середовище, де можна бути собою. 

Що ми спостерігали у кемпах? 

У перший день багато дітей приходили скуто: стримані, насторожені, деякі – мовчазні. Вже до кінця першого дня більшість розкривалися. Це не магія – це результат передбачуваного ритму, доброзичливих дорослих і ігор, які дають відчуття безпеки. 

Малюючи «Картину мрій» або створюючи колаж «Моє щасливе місце», діти розповідали про речі, про які вдома, можливо, мовчать. Бо творчість – це мова, якою дитина може говорити без страху бути незрозумілою або засудженою. 

В екологічному кемпі я спостерігала, як контакт із природою – посадка рослин, спостереження за деревами, малювання природними матеріалами буквально заспокоює нервову систему. Це не випадково: природа дає відчуття стабільності й сповільнення, якого так бракує дітям у щоденній тривозі. 

Що допомагає дитині відновлюватися і вдома теж? 

На основі роботи у кемпах хочемо поділитися кількома простими речами, які справді мають значення. 

1. Передбачуваний розпорядок дня. Коли дитина знає, що буде далі ,вона відчуває себе в безпеці. Навіть проста послідовність «сніданок, прогулянка, обід, вільний час» знижує рівень тривоги. 

1. Рух як спосіб зняти напругу. Ранкова руханка, рухливі ігри, танці – це не просто розвага. Тіло «зберігає» стрес, і рух допомагає його позбутися. Дозвольте дитині бігати, стрибати, веселитися. 

1. Творчість без оцінок. Малювання, ліплення, майстрування – це простір, де немає «правильно» і «неправильно». Дитина, яка щось робить руками, відволікається від тривожних думок і відчуває, що вона вміє і може. 

1. Спілкування – але без тиску. Не змушуйте дитину говорити про те, що її турбує. Натомість будьте поруч, питайте про дрібниці, слухайте те, що вона хоче розповісти сама. Довіра будується поступово. 

1. Природа як ресурс. Прогулянка в парку, спостереження за хмарами, доторк до трави чи землі – прості речі, які справді допомагають заземлитися і відновитися. 

1. Відчуття «я – частина групи». Спільні справи, командні ігри, спільне приготування їжі – усе це дає дитині відчуття належності і підтримки. Самотність і ізоляція поглиблюють стрес. 

Поради батькам 

Дитина не завжди скаже, що їй важко. Але вона завжди відчуває вашу присутність, вашу спокійну увагу і ваше прийняття. Не треба мати психологічної освіти, щоб підтримати дитину. Треба бути поруч, бути стабільним і давати простір для гри, творчості та звичайних дитячих радощів. 

Якщо ви помічаєте, що дитина тривалий час замкнена, має порушення сну, стала агресивнішою або навпаки  надто пасивною, це сигнал звернутися за допомогою до психолога. Це не слабкість, це турбота. 

Дякуємо кожній дитині, яка брала участь у наших кемпах, за відвагу відкриватися, за сміх і за малюнки, які ми ніколи не забудемо. 

 Тетяна Бехер, психологиня ГО «КАПЛ «ВЕСТЕД»  

Наталія Булеца, дитяча психологиня, ГО «КАПЛ ВЕСТЕД» 

Ретрит-табори відбуваються в межах проєкту “Комплексна підтримка дітей, сімей і громад, які постраждали внаслідок війни”, який фінансується Європейським Союзом та реалізується Представництвом Фонду міжнародної солідарності в Україні в рамках Психосоціальної програми PRO_MentalHealth. 

Фото: ГО «КАПЛ ВЕСТЕД»